Читайте заборонені книги!
23.09.2019

 

      Тиждень заборонених книг - назва щорічної кампанії бібліотек США, видавництв та книготорговців проти цензури в літературі, зокрема, проти видалення книг суперечливого змісту з бібліотек. Цей захід спирається на Першу поправку до Конституції США, яка регламентує свободу вираження думок. Проводиться в останній тиждень вересня. Тиждень підкреслює значення вільного та відкритого доступу до інформації, важливість підтримки свободи і висловлення ідей, які зазвичай є непопулярними. 

    Особливо яскравими прикладами цензури щодо літератури є факти спалення книг в нацистській Німеччині (так, "На західному фронті без змін" Е.М. Ремарка була заборонена нацистами). Список заборонених книг, прийнятий католицькою церквою (сюди входила навіть Біблія, переклади якої не подобались католицькій церкві). Чимало прикладів такої жорсткої цензури описано в романах-антиутопіях. Також згодом були заборонені книги очільників фашизму та нацизму.

   Та тема заборонених книг - не тема минулого, вона не втрачає важливості і в наш час через переслідування авторів з Азербайджану, Китаю, Куби, Єгипту, Гамбії, Ірану, М'янми, Росії та Шрі-Ланки. Також вона актуальна і для України, адже зараз іде мова про бажання заборонити книгу "Справа Василя Стуса". Це говорить нам про те, що люди досі бояться чути правду. 

 

Дж. Орвелл "1984" 

     Перша книга, про яку неможливо не згадати - "1984" Дж. Орвелла. Цей роман потрапив під заборону найдемократичнішої країни світу США. У колишньому СРСР творчість Орвелла стала відома читачеві з 1988 року, коли в журналах було опубліковано «Колгосп тварин» (вихід якого у Великій Британій  відкладався через критику комунізму). У той же період було зняте багаторічне табу з антиутопії Дж. Орвела — "1984", роману, що в СРСР або замовчувався, або трактувався як антирадянський, реакційний.У 2013 році газета «The Guardian» провела опитування: «Чи правий був Джордж Орвел у своїх прогнозах майбутнього?», тобто, чи збулися в сучасному світі побоювання Орвела щодо тоталітаризму, постійного спостереження за людьми і деформації мови. 89 % опитаних відповіли «Так».

Д. Г. Лоуренс "Коханець леді Чаттерлі"

 

 

   Ця книга була заборонена свого часу через порочний зміст.  Публікація роману у 1928 році викликала великий скандал, пов'язаний з численними відвертими описами сцен сексуального характеру і був певний час заборонений в різних країнах. З схожим формулюванням заборонялись книги "Мадам Боварі" Гюстава Флобера (1856), "Радощі та прикрощі славнозвісної Молл Фландерс" Даніеля Дефо (1722)Жодне з його творінь не викликало такої люті у церкви та королівського двору, як книга про поневіряння славнозвісної Молл Фландерс. Дефо торкнувся тем, які в англійському суспільстві того часу були обсолютними "табу" : злодійства, проституції, сексууального насильства та багатоженства. Книга користувалася шаленою популярністю, та шість десятиліть потому була заборонена, про неї довго навіть не наважувалися згадувати. Лише у другій половині ХХ століття усі заборони було знято.

 

 

   Така сама доля спіткала роман Томаса Гарді "Джуд Непримітний" (1895). Цей роман набув у Англії скандальної відомості. Його вилучали з бібліотек, газети називали його "ганебним нічним кошмаром". Єпископ Векфілдський спалив свій примірник роману і закликав усіх єдиновірців вчинити так само. 

 

Джеффрі Чосер "Кентерберійські оповіді"

 

 

  Цей твір поета, написаний наприкінці 14 століття був заборонений до розповсюдження в США, і навіть зараз друкується зі скороченнями. Це незавершена книга з 24 новел, у якій є сюжетні запозичення з іншої забороненої книги "Декамерон". Розповіді паломників вельми різноманітні за тематикою, часто пов'язані з темою любові та зради, та чи найголовнішою темою є сатиричне змалювання зловживань католицької церкви. Перший повний переклад вийшов друком  20 травня 2019 року. Видання виграло нагороду на «Book Forum Best Book Award 2019» в рамках 26-ого Book Forum Lviv у номінації «Класична іноземна література в українському перекладі».

 

Салман Рушді "Сатанинські вірші"

 

 

 

   Твір Салмана Рушді викликав лютий протест мусульман. Іранський аятолла Хомейні публічно прокляв Рушді у своїй фетві і засудив його, а також всіх осіб, причетних до видання книги, до страти, закликавши мусульман всього світу виконати вирок. Оскільки аятолла Хомейні помер, не скасувавши вироку, він залишиться в силі назавжди, хоча слід зазначити, що для мусульман-сунітів (тобто для переважної більшості мусульман в світі) фетви шиїтських богословів не є обов'язковими. Врешті-решт Рушді залишився живим, та через видання цієї книги загинув перекладач японської та був поранений перекладач італійської версії книги. Вихід "Сатанинських віршів" у 1988 році спричинив напружену міжнародну політичну ситуацію між Іраном та багатьма країнами.

      Салман Рушді писав роман близько чотирьох років. Він виріс у досить світській родині, де питанню релігії приділялось не так і багато часу. Згодом, студіюючи спецкурс про життя Магомета в університеті, заглибився у питання ролі релігії. Вважав, що іслам потребує трансформації та оновлення, а джихад потребує скасування. Тож книга була своєрідним протестом проти ісламу як релігії, яка вбиває.

      

Читайте також:  

 

Не тільки «1984»: 5 неочевидних книг-антиутопій

 

Читайте нас на FacebookInstagramTwitter, Telegram

Дивіться на YouTube.


Каталог