Книгу Замятіна "Ми" прийнято вважати антиутопією, хоча все набагато глибше. Головний герой, Д-503, математик, один із головних будівельників величезного прориву у техніці і науці цього світу, Інтегралу. Усе його життя - чітко проведена лінія, ні кроку вліво, ні кроку вправо. Прокидаєшся і засинаєш у точно визначений час, крокуєш і навіть їсиш у точно визначеному ритмі, є лише дві години, коли ти можеш діяти вільно, але і ця поблажка головному герою здається зайвою. 

   У світі, де душа - це хвороба, а люди - не люди, а нумери, дуже важко виникнути чомусь такому як кохання, адже все запрограмовано, а любов - це те, що неможливо ввести у якісь рамки. Д-503 зустрічає І, й все його виважене, точно прораховане до міліметру життя іде шкереберть, він намагається жити, так як і раніше, та все частіше розуміє, що бути одним із маси "Ми" - зовсім не те, єдине щастя - це бути з нею.

   Автор, описуючи цей дивний світ, не дає чітких відповідей, навіть розв'язка видається незакінченою. Як поєднані любов та фантазія? Чи душа і творчість - це щось прекрасне, чи це відхилення, що не дає нам бути щасливими? Адже, коли все чітко та вивірено, хіба є за що хвилюватися?

  Можливо, лише любові під силу змінити світ, і систему, і надати сенсу життя, там де його годі й шукати. Лише вона може зламати геть підпорядкований логіці світ, де якісь ілюзорні прагнення вважються непорушною істиною. Можливо - це лише єдина реальність,  у яку варто вірити.

    "1984" Джорджа Орвелла - один з найголовніших і вже точно найважливіший роман минулого сторіччя. Важко пригадати якийсь інший літературний твір, який би настільки чітко, правдиво і жорстко поставив перед загалом таку ж важливу проблематику. А саме: що таке влада? Яка її природа? Куди прямує сучасне суспільство? Що таке справжня смерть, і яка саме смерть є справжньою – фізична смерть індивіда, а чи смерть його внутрішнього єства, при збереженні фізичного тіла? Що таке свобода, і як вона співвідноситься з владою? Чи можливий прояв свободи, нехай у вигляді можливості мати свої приховані, вільні від примусу думки, в умовах абсолютної тоталітарної влади?

     У романі описується світ, де панує тоталітарний режим у своїй найвищій формі — режим, який пізнав свою тоталітарну природу й поклав собі за мету зберегтися вічно. Увесь світ поділився на три гігантські блоки, які не відрізняються один від одного ідеологією, проте ведуть між собою безперервну війну. Жителі позбавлені громадянських прав та індивідуальності. У партійному суспільстві, крім культу особи Старшого Брата і беззаперечного підпорядкування владі, всі зобов'язані дотримуватися пуританських поглядів і всім молодим людям навіюється відраза до статевих зв'язків і любові. Любов є думкозлочином, а шлюби укладаються виключно в репродуктивних цілях. Однак партія з часом планує усунути і цей залишок особистого простору людей. Орвелл змушує задуматися нас над тим, як ми живемо і куди прямуємо, про цінності, які ми обираємо щодня.

15 зворушливих цитат з "Маленького принца"

  «Homo creativus» — cвітовий бестселер теоретика урбаністика, професора Торонтського університету Річарда Флориди, що розкриває феномен нового креативного класу і про те, яким стане світ після його появи. Уперше феномен креативного класу Річард Флорида описав ще 2002 року в книжці, яка сьогодні стала класикою. «Homo creativus» — доповнене й оновлене видання, у якому автор показує, як змінився світ із появою нового економічного класу, і яка його визначальна роль у подальшому розвитку суспільного життя.

   Книжка дає змогу по-новому поглянути на повсякденну дійсність, показує, як мотивувати креативних людей і розкрити їхній потенціал заради поліпшення вашого бізнесу чи творення нового майбутнього.

   Багато хто каже, що нині ми живемо в інформаційній економіці, чи в економіці знання. Проте ще справедливішим є твердження про те, що зараз нашу економіку рухає саме креативність. Креативність стала вирішальним чинником конкурентної переваги. Практично в будь-якій індустрії, від автомобілебудування до моди, від харчових до інформаційних технологій у довгостроковій перспективі перемагають ті, хто може творити й продовжує творити. Так було завжди, з часів Сільскогосподарської революції до Промислової, проте саме впродовж останніх десятиріч ми почали визнавати це й систематично з цього користатися.

    Це не лише маніфест прогресивних урбаністів, це книга, де ми можемо побачити яскраву картину того, як створити величне місто ХХІ століття. Вона проливає світло на певні підвалини сучасних перетворень, і це дозволяє інакше подивитися на процеси, що відбуваються у світі.

  Цілком очевидно, що життя — це сумарний ефект небагатьох важливих потрясінь. Згадайте своє життя. Перерахуйте важливі події й технологічні винаходи, що припали на ваш вік, і порівняйте з колись напрогнозованим. Скільки їх «приїхало за розкладом»? Подивіться на особисте життя, згадайте, як вибирали професію, зустріли свою половинку, емігрували, стикнулися зі зрадою, несподівано розбагатіли або впали у злидні. Чи часто ці події відбувалися за планом? Малоймовірну подію, яка справляє колосальний ефект, колишній трейдер Насім Талеб влучно називав Чорним лебедем.

  «Чорний лебідь» — це пристрасний, іронічний і глибокий екскурс у філософію, математику й епістемологію ймовірності. Усі непередбачувані події Насім Талеб називає Чорними лебедями. Він уважає, що саме вони дають поштовх як історії людства загалом, так і життю кожного з нас. Фінансовий гуру й філософ переконаний, що аби досягти успіху, треба знати, як приручити Чорних лебедів. Талебу вдалося продемонструвати свою теорію на практиці: під час фінансової кризи 2008 року компанія, на яку він працював, заробила (а не втратила!) півмільярда доларів.

   Талеб змінив спосіб мислення людей про невизначеність і вказав у своїх книг шлях, як можна керувати цими моментами, щоб спрямувати їх у правильне русло.

Читайте також 5 книг, які допоможуть повірити у власні сили

Приєднуйтесь :)

Інстаграм / Фейсбук  / Телеграм  / Твіттер 

YouTube