Я подивився на море і все зрозумів –
третій день я тягався вздовж порожнього берега 
і виходив до лиману, над яким висіли дощі, 
знаєш, вони падали в нього, в цей лиман, і плавали 
там, як риби, третій день я бачив золоті вогні їдалень і
мотелів,
і пристанційні буфети з бригадами робітників у 
білих майках, вони заливалися алкоголем і солодка слина
робила рожевою їхню горілку,

і ось що я думаю –
я думаю, Ісус був червоним, він спеціально
все вигадав таким чином, щоби ти мучився,
натрапляючи на помилки в його кресленнях,
він спеціально ніби говорить –
дивись, говорить він тобі, 
ось твоє серце, ось її серце, чуєш як вони б’ються?
ти живеш, доки ти слухаєш всі рухи і шерехи глибоко під
своєю шкірою, 
ти живеш, доки бачиш, що там робиться –
всередині речей і предметів, що там постає – за поверхнею 
видимого. 

І ще я подумав, знаєш - ці велосипеди в піску, 
і ще ці проповідники на рятувальних вежах -
коли заходити далеко у воду і проповідувати всім
медузам і літаючим рибам, читати їм, коли вони
терпляче плавають навколо тебе, пояснювати
їм найбільш темні й жахливі місця в своєму тлумачному 
словнику, говорити їм –

що Ісус був червоним, всі ці його лівацькі штуки
з ходіннями по воді, всі ці його апостоли – 
інженери з політехніки, збирались на фабриці 
на свої таємні вечері, всі ці золоті нитки в твоїх светрах,
подряпини на колінах, 

Ісус був точно червоним, він розраховував 
на комуністичні принципи в пташиних польотах, 
і все це лише заради того, щоби ти мучився, 
дослухаючись до серцебиття дерев і велосипедів, 
до розмов бригадирів, чиї язики промиті 
холодною горілкою, ніби нові деталі.

Молода трава, що виросте з цих фундаметів,
молода трава, про яку ще ніхто нічого не знає, молода
трава, навколо якої крутяться небеса,
трава – молода і волога, заради
якої все робилося;

в цієї дівчинки жили настільки тонкі, що інколи в них
не може пробитися кров, 
взимку, коли шкіра пересихає, як ріки, чуєш її серце?
її серце б’ється повільніше,
це значить, що тепер вона або спить,
або просто дуже спокійна.