Дорогоцінні просто звуки вулиці,

Аморфні, де немає ритм-секції,

І все гуде потроху, як у вулику,

Дзижчить і пурхає,

Коли не стане в світі більше музики,

Нарешті там гармонія оселиться,

Коли не стане в світі білтше музики,

Настільки в світі стане менше гуркоту.

Я думаю, настане серед ночі це 

Бо тиша і пітьма - найближчі родичі,

Відринемо ми ритми, наче збочення,

Щоб стати вільними.

Нехай лише закохані шепочуться,

У сни один до одного приходячи,

Нехай лише закохані шепочуться,

Нехай лиш листя тріпотить на вітрові.

Більше поезій Євгенії Чуприни ви можете знайти у книзі "У шубі на стиглому тілі" . У них постає образ романтичної жінки, яка хоче  яскравих почуттів і не може їх знайти в неприглядній буденності.