Книги дуже позитивно впливають на фізичне і психічне здоров’я людини, зокрема і дитини. Адже занурення в книгу – це не просто слідування за сюжетом, а посилена робота уяви.

  Коли дитина дивиться телевізор, історії, які там показують, даються їй у готовому вигляді. Вона просто бачить їх і приймає без необхідності задіяти свій мозок. При читанні книги або коли для неї читають батьки, дитина змушена докласти власних зусиль. Вона повинна уявити в голові картинку про те, що відбувається, створюючи у свідомості своє враження і свій внутрішній досвід. Діти, які люблять, коли їм читають книги, та отримують задоволення, розглядаючи книги самостійно, активно тренують свій розум і пам’ять, щоб розповісти собі самим неймовірну та цікаву історію.

   Ще однією перевагою є те, що читання книг робить дітей більш впевненими. Коли в розмові дитина демонструє знання, то мимоволі веде себе більш впевнено і зібрано. А визнання навколишніми її знань позитивно впливає на самооцінку. Окрім цього, читання робить дітей більш творчими, покращує концентрацію та сон. Всього шість хвилин читання знижують рівень стресу на дві третини, що ефективніше за музичну терапію або просто прогулянку.

  При читанні про запахи, смаки і різні пейзажі активізуються ділянки мозку, що відповідають за сприйняття. Так само, як якщо б людина відчувала все це в реальності. Причому цей ефект пропадає, якщо дивитися телевізор або грати в ігри. Тобто, коли у нас виникає питання: "Чи книжка може бути цікавіша за айпад, інтерактивні ігри і чи скоро девайси витиснуть паперову дитячу книгу назовсім з нашого життя?", можна впевнено сказати, що цього не буде. 

Письменниця Катерина Бабкіна та її книга "Шапочка і кит"

  Відома українська письменниця Катерина Бабкіна стверджує, що "ще не придумали таких ігор, які повторять і перевершать досвід читання перших історій про світ і казок разом із мамою, особливий досвід інтимності опановування інформації разом. Не придумали також спосіб передачі інформації, більш точний, стимулюючий й водночас відкритий для фантазії і побудови власних образів, ніж слова." 

   Також письменниця зауважує, що дитячі книги по суті не дуже різняться від дорослих, у кожній з них головне завдання - донести ідею найбільш чітко, зрозуміло та цікаво, бути з читачем максимально чесним. І якщо ви сумніваєтеся, чи варто розмовляти з дитиною на такі теми, як інвалідність, single parent home, хвороби, втрати, смерть, страхи, сексуальність, незрозумілі прояви чужої поведінки тощо, то варто, тому що потім дитина може стикнутися з чисоь таким і важко переживатиме це. Саме тому Катя Бабкіна вирішила написати книгу "Шапочка і кит" про хлопчика, який хоробро бореться проти лейкозу, щоб кожній дитині було легше боротися з її проблемами і страхами.

  Зараз таких книг, які мають на меті допомогти вирішити конкретну проблему дитини, дуже багато: які надихають пізнавати щось нове і незвідане, які вчать бути більш життєрадісними, які допомагають  стати сміливішими. Книга - це найуніверсальніший спосіб обговорити якусь важливу і непросту тему, і знайти з неї вихід.

  Наприклад, проект «Мовчазні книжки: зі світу до Лампедузи й назад», який був започаткований в 2001 році в Італії, щоб вирішити проблеми біженців, що приїжджали в Лемпедузу, переповнювали страх, тривога, горе та туга. Основою проекту стало зібрання книжок-картинок і розуміння того, що притаманна зображенням наративна сила може подолати всі культурні та мовні бар’єри. Читач може зрозуміти історію, незалежно від свого походження чи мови.

  З часом стало зрозуміло, що такі книжки й історії дають змогу відчути комфорт і безпеку, можливість розчинитися в оповіді та врятуватись від труднощів життя хоча б на якусь мить. Тут можна разом мандрувати різними світами та розділяти один з одним спільні відчуття. Ці книги відкривають швидкий шлях до нової мови і викликають бажання читати. Цю унікальну колекцію, яка складається з 51 картин з 20 країн світу, можемо переглянути і ми, відвідавши виставку на Книжковому Арсеналі 2018, який триватиме з 30.05 по 03.06.

  Вперше «Міжнародний день захисту дітей» відзначався в 1950-му році в 51 країні світу. ООН підтримала цю ініціативу й оголосила захист прав, життя і здоров'я дітей одним з пріоритетних напрямків своєї діяльності.

  Відповідно до Женевської декларації про права дітей, ухваленої 1924-го року, була проголошена необхідність соціального захисту прав дитини. Декларація прав дитини була ухвалена 20 листопада 1959 і проголошувала рівні права дітей у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного і духовного розвитку незалежно від кольору шкіри, національної належності, громадського походження, майнового стану та іншого. Декларація закликає батьків, громадські організації, уряди визнати права дітей і сприяти їх здійсненню.

Приєднуйтесь :)

Інстаграм / Фейсбук  / Телеграм  / Твіттер 

YouTube