УКР
|
В.К.: Ілюстрування видань - це моя фахова освіта, але я насправді ще довго не могла до цього прийти після закінчення Інституту. Мені надзвичайно цікаво поєднувати ідею автора зі своїм поглядом на текст і інколи додавати якісь маленькі деталі зі свого світу. Дуже люблю книги за їх цілісність. Як у мистецтві є поняття серійності, що об'єднує кілька творів мистецтва, так книга мені здається таким самим витвором, що передбачає цю серійність, цей особливий для кожного видання стиль.
Л.: Чи завжди це легко - передати ідею автора? Що потрібно, щоб виник цей симбіоз у творчості обох митців - автора та художника?
В.К.: Це скоріше завжди нелегко J Особливо коли в автора є чітке уявлення про те, якими мають бути ілюстрації. Обожнюю працювати з авторами, яким я повністю можу довіритись в питанні тексту і які так само довіряють мені в питанні ілюстрування. Повна довіра знанням і досвіду іншої людини - це успіх.
Л.: Погоджуюсь з Вами. Хоч це буває не завжди, але така співпраця найприємніша і дає найкращий результат. Наскільки я зрозуміла, Ви багато малюєте ілюстрацій для книг. З якими письменниками Ви співпрацювали ? Які проекти були найбільш цікавими для Вас?
В.К.: Я працювала з різними письменниками: Віктор Гречин, Rachel Brenke, Paula Jones та Jenny Viguet, Аня Хромова. Інколи доводилось оформлювати класичні твори ( наприклад, "Дракулу" Брема Стокера), коли не було змоги напряму вести діалог з автором. І в цьому, насправді, не завжди є потреба. Текст сам по собі каже достатньо.
Найбільш цікавий проект - це, мабуть, той, над яким я працюю зараз, бо він повністю захоплює всі мої думки ( так насправді з кожним проектом відбувається). Це нова книжка Ані Хромової, яка має вийти вже зовсім скоро.
Л.: Помітно, що Ви багато співпрацюєте з іноземними авторами. Також в цьому році Ваші ілюстрації були відібрані до 20-ки фіналістів у міжнародному конкурсі молодих ілюстраторів «Start Award». Чому Ви вирішили взяти участь саме у цьому конкурсі?
В.К.: Мені було цікаво спробувати свої сили і поекспериментувати. Всі тексти для StartAward пишуть сучасні автори. Це, по суті, їх інтерпретації класичних творів. Дивлячись на те, як автор вільно поводиться із текстом ( а серед іншого, там був твір, який імітує переписку в месенджері), більше не боїшся зробити щось не так, просто відпускаєш себе J
Цей конкурс всіляко підтримує бажання пробувати нове, менше орієнтуватись на фінальний результат, і мені це дуже імпонує.
Л.: Мені дуже сподобалося ваше бачення книги, як Ви вирішили зобразити класичні сюжети, дуже нестандартний підхід. І чудово, що є такі проекти, які мотивують творити щось дійсно свіже і нетипове! Нещодавно пройшов VII Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал». Ви брали в ньому участь. Які Ваші роботи були представлені?
В.К.: Дякую! Так, я брала участь в Арсеналі у складі проекту TheRoom. Куратором цього проекту була чудова художниця Наталія Гайда. Як на мене, проект не звичний для Книжкового Арсеналу, бо не були представленні ілюстрації, "картинки" (хоча більшість учасників - це саме книжкові ілюстратори). Натомість ми робили своє бачення кімнати у формі інсталяції.
Л.: Це дуже цікавий проект! Які Ваші враження від «Книжкового Арсеналу» ? Роботи яких ілюстраторів та дизайнерів Вас вразили?
В.К.: Сподіваюсь, в наступному році буду на Арсеналі в якості ілюстратора, щось малюватиму і показуватиму свої роботи. В цьому довелось працювати над книгою і такої можливості не було)
Враження дуже приємні! Перше, що впало в око, це рівень оформлення книжок, який виріс в порівнянні з минулими роками. Можливо, я занадто оптимістична, але я все менше бачу посередні чи бідненько оформлені книжки, стало більше дуже класних робіт. Раніше три-чотири видавництва робили щось цікаве. В цьому році в мене просто розбігались очі. Не назву всіх поіменно, бо точно щось пропущу. Аграфка, Анна Сарвіра, Юлія Соботюк, Поліна Доршенко, Надьожна, Оксана Була, окремі видання про мистецтво від ArtHuss, більшість книжок Основ і «Видавництва», Чорні Вівці... дуже багато хорошого. Це дуже мотивує.
Л.: Справді, з кожним роком покращується якість як тексту, так і художнього оформлення. І це не може не надихати. Де Ви черпаєте натхнення, якщо не секрет?)
В.К.: Згадується жарт про те, що натхнення приходить разом із дедлайном)
Я не знаю секрету. Мене надихає і сам процес, і фарби і новий, щойно придбаний, пензлик. Надихають тексти, надихають деякі люди (і це не обов'язково художники).
Нещодавно я слухала невеличку лекцію з психології, і там розповідали, що наші бажання і енергія на їх здійснення йдуть від дитини всередині нас. Думаю, звідти й натхнення черпається. Це щось внутрішнє.
