Давним-давно в далекій середньовічної Швеції жив і творив Іоанн Магнус, богослов, історик, католицький діяч і фантаст. У його біографії немає нічого примітного: син депутата, виступав проти лютеранства, другу половину життя провів у Римі і навіть став архієпископом (правда, тільки на папері - Швеція на той час уже була протестантською країною і не підпорядковувалася Ватикану). А ще все своє життя писав книгу під назвою "Історія всіх королів готів і шведів".

      Праця вийшла масштабною, навіть епічною - Магнус охопив аж 3800 років шведської історії, починаючи від Магога, онука Ноя, і закінчуючи королем Густавом I. Останньому книжка від опозиційного католицького богослова, як не дивно, дуже сподобалася, і він вирішив назвати своїх дітей Карлом і Еріком в честь великих діячів минулого. У підсумку після смерті Густава вони царювали як Ерік XIV і Карл IX.

      І все б нічого, та тільки Магнус чи заздрив іншим королівським династям, чи то просто мав чудовою фантазією, але вигадав взагалі всю шведську історію до 1000 року, включаючи приблизно 110 королів, з яких п'ятеро - Еріки, а шестеро - Карли. Деяким він приписав великі подвиги, іншим - неймовірні реформи, а один король, Густагус (тонкий натяк на правлячого Густава I), виявився розпусником і ґвалтівником. Загалом, Магнус особливо не намагався обмежувати свої творчі пориви, а фактчекінг тоді ще не придумали.

      Такий підступ розкусили не відразу, а коли усвідомили масштаб містифікації, було занадто пізно - династія пішла далеко вперед. Зараз в Швеції править Карл XVI, який насправді лише десятий.