УКР
|
Кевін Келлі захопився ідеєю інтернету ще тоді, коли про неї говорили лише поодинокі мрійники та гіки, коли звичайні люди, почувши про всесвітню павутину, в якій знайде притулок кожен із нас, крутили пальцем коло скроні. Він – співзасновник одного з найстаріших мережевих співтовариств The WELL та журналу Wired.
На початку 2000-х Стівен Спілберг запросив його до участі у «мозковому штурмі» для фільму «Особлива думка», аби змоделювати побут людей у 2050-му. У своїй новій книжці «Невідворотне: 12 технологій, що формують наше майбутнє» (The Inevitable. Understanding the 12 Technological
Forces That Will Shape Our Future), український переклад якої вийшов у видавництві «Наш Формат», футуролог спробував зробити це ще раз.
Ось тенденції, які, на його думку, упродовж наступних трьох десятиліть кардинально змінять наше повсякдення.
1
Нам слід змиритися із тим, що пристрої, якими ми користуватимемось, вдосконалюватимуть свої характеристики усе частіше. Це щоразу перетворюватиме нас на новачків, які намагаються не відставати, пише Келлі і радить сприймати постійні оновлення, які декого, можливо, навіть дратують, як гігієну, якої потребують наші пристрої, аби бути «здоровими». Ласкаво просимо до Протопії – світу плавного, покрокового прогресу, де речі сьогодні неодмінно трошки кращі, ніж були вчора.
2
Приватні інвестиції в галузь штучного інтелекту протягом останніх чотирьох років щороку зростали в середньому на 70%. Найближчим часом ми спостерігатимемо проникнення алгоритмів у всі галузі нашої діяльності.
Але найважливішими винаходами, на думку автора, будуть не ті машини, які роблять щось краще за людей, а ті, які роблять те, чого ми робити взагалі не можемо.
Він сподівається, що саме вони допоможуть людству осягнути найбільші загадки Всесвіту, пов’язані з квантовою гравітацією, темною енергією, темною матерією тощо.
3
У час, коли всі є творцями контенту, а копії інтелектуальних продуктів розповсюджуються безоплатно й стихійно, – хай як із цим борються, – треба продавати те, що скопіювати неможливо, вважає Келлі.
Цими коштовними бонусами можуть бути, наприклад, негайність (відтворення в реальному часі), матеріальне втілення віртуального (квитки на концерт улюбленого гурту), персоналізація (пристосування матеріалу до особистих потреб того, хто ним зацікавився).
4
Книжки перестануть бути артефактами і перетворяться на потоки, які плистимуть до нашого поля зору, запевняє автор, тож необхідність купувати чи відкладати їх прочитання на потім відпаде. Вони зможуть вільно «розтікатися» перед нами на будь-якому екрані тоді, коли ми цього потребуватимемо.
5
Ось що найважливіше. Володіння втрачатиме свою необхідність, адже реальність надто мінлива. Сам Келлі стверджує, що як і більшість його друзів, отримує одяг за підпискою, тож щодня ходить у новому, і замість купувати комп’ютерне та фотообладнання, яке швидко застаріває з появою нового покоління, обрав абонементи на нього.
«Це фермерові для зберігання врожаю потрібна комора. А цифровий абориген може вільно гнати вперед і досліджувати невідоме», – переконаний він.
6
Автор зауважує, що тривалий час ми ділилися здебільшого тим, чим займалися, зосереджуючись на власних успіхах, і лише протягом останнього десятиліття зрозуміли, що вчимося і працюємо краще, якщо ділимося ще й своїми невдачами. У подальшому наші діяльність і взаємодія будуть дедалі прозорішими. Ми не просто будемо на зв’язку – ми житимемо в ньому.
7
За словами Келлі, у найближчі два десятиліття найбільшим викликом і шансом буде створення технологій фільтрування.
У суспільстві, де всього вдосталь, дефіцитом залишається та увага, що не пов’язана з товарами широкого вжитку і не зосереджена на них.
Єдине, що дорожчає, поки решта речей невпинно знецінюються – це людські враження, адже їх неможливо скопіювати, наголошує він.
8
Цифрові одиниці легко переходитимуть одна в одну, мутуватимуть і змінюватимуться. Розмаїття варіантів медіаформ тільки зростатиме. Стане більше жанрів та піджанрів. Одні здобуватимуть популярність, інші втрачатимуть, але мало які повністю зникнуть, резюмує автор.
9
Неінтерактивні предмети сприйматимуться як зламані. Протягом найближчих десятиліть ми розширимо сферу того, з чим можна взаємодіяти, прогнозує Келлі, за трьома векторами: більше чуттів, більше близькості, глибше занурення. А за цю інтенсивну взаємодію доведеться платити навичками, координацією, досвідом та освітою.
10
«Біти прагнуть до відтворення так само, як егоїстичні гени. Як і гени, егоїстичні біти прагнуть знайти системи, які допомагають їм розмножуватися», – пише автор. Уся наша життєдіяльність поступово переходить у кількісні й відстежувані дані.
Компанії та уряди слідкуватимуть за нами ще пильніше
Масовий збір даних стане нормою. Загальносвітові обсяги виробництва інформації щороку зростають на 66%.
Автор звертає увагу на те, що у нас закінчуються префікси для позначення розмірів цієї сфери. Наступний рівень після гігабайтів та терабайтів (з якими має справу звичайна людина) – пета (норма компаній). Після нього – екзабайти (планетарний рівень). За кілька років, прогнозує Келлі, ми дійдемо до зета. Потім – йота. Більше за йоту – порожнеча…
11
Щороку в інтернеті люди ставлять близько двох трильйонів запитань. Майбутні технології лише сприятимуть збільшенню їхньої кількості в геометричній прогресії, оскільки ми перейматимемося речами, про які не думали раніше.
12
Келлі – на відміну від Стівена Гокінга та Ілона Маска – не вважає штучний інтелект найбільшою загрозою нашій цивілізації. Він вірить, що на нас чекає м’яка сингулярність, де всі описані ним технології об’єднаються з людьми: «Це новий режим, де наші ж творіння роблять нас кращими людьми і де ми вже не зможемо жити без того, що створили».
