2 липня 1951 року радянський журнал "Правда" засудив вірш Володимира Сосюри "Любіть Україну". Ніколи раніше перші шпальти центральних газет СРСР не були присвячені поезії. Це спричинив переклад вірша російською С. Прокоф’євим і публікація його у іншій газеті "Зірка". Найцікавіше, що за збірку поезій "Щоб сади шуміли" (1944), яка і містила "Любіть Україну", поета нагородили орденом Леніна і сталінською премією І ступеня, які вважалося тоді найбільш почесними нагородами. Заборону на публікацію вір­ша “Любіть Україну” зняли 1958 року.

Любіть Україну, як сонце любіть, 
як вітер, і трави, і води... 
В годину щасливу і в радості мить, 
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву, 
вишневу свою Україну, 
красу її, вічно живу і нову, 
і мову її солов'їну.

Без неї — ніщо ми, як порох і дим, 
розвіяний в полі вітрами... 
Любіть Україну всім серцем своїм 
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна, 
як очі її ніжно-карі... 
Вона у зірках, і у вербах вона, 
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі...

Як та купина, що горить — не згора, 
живе у стежках, у дібровах, 
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,

в огні канонад, що на захід женуть 
чужинців в зелених мундирах, 
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь 
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх, 
і сльози, і все до загину...
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе, 
люби її кожну хвилину... 
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну.

Любіть у труді, у коханні, в бою,
в цей час коли гудуть батареї 
Всім серцем любіть Україну свою, 
і вічні ми будемо з нею!

       У маленькому німецькому містечку в цей день 1877 року народився лауреат Нобелівської премії Герман Гессе. Літературну славу письменник здобув завдяки роману "Петер Каменцинд". У 60-ті книги Гессе були досить популярні серед молоді, яка намагалася вийтиза звичні межі юдо-християнської моралі. Саме вони стали духовним імпульсом для масового «паломництва до країн Сходу» та відвертання від метушні зовнішнього до погляду всередину. Багато часу Гессе присвячував живопису. Його роботи у різний час можна було побачити у Токіо, Парижі, Нью-Йорку, Монреалі, Чикаго, Мадриді, Гамбурзі тощо.

    У 1961 році 2 липня у маленькому містечку штут Айдахо помер Ернест Гемінґвей, класик американської літератури, лауреат Нобелівської та Пулітцерівської премій. Він став популярним не лише завдяки своїй творчості, а і пригодам, яким було наповнене його життя. Письменник був першим американським солдатом, якого поранили на італійському фронті у Першій світовій війні. На цій війні він отримав близько 200 ран, але вижив.  Він, як ніхто, розумів справжнбю суть війни : «Коли ти йдеш на війну хлопчаком, маєш величезну ілюзію безсмертя. Вбивають інших; не тебе… Але потім, коли тебе серйозно ранять уперше, ти втрачаєш цю ілюзію і знаєш, що це може статися і з тобою.» Гемінґвей завжди опинявся в найгарячіших точках та був свідком подій, які згодом стали хрестоматійним матеріалом.