25 січня 1882 народилась британська письменниця, літературний критик, провідна фігура модерністської літератури першої половини XX століття Вірджинія Вулф. У міжвоєнний період Вулф була значною фігурою в лондонському літературному суспільстві. До найвідоміших її робіт відносять романи: «Місіс Делловей» (1925), «На маяк» (1927), «Орландо» (1928) та оповідання «Своя кімната» («Свій простір»), що містить відомий афоризм: «У кожної жінки, якщо вона збирається писати, повинні бути кошти і своя кімната». Її романи вважаються класичними творами «потоку свідомості».

  Кожен рядок творів письменниці наповнений глибоким змістом, в кожній фразі прозирає тонка робота розуму. У майстерній джойсовій манері Вулф прагнула втілити різноманітні моменти буття, передати синхронний потік декількох життів. В один день Клариси Делловей вмістилася ціла палітра суперечливих відчуттів і переживань, з'єдналися прозріння і безумство, надія і страх, життя і смерть. Вірджинія Вулф намагалася писати "з самих глибин почуття, як вчить Достоєвський", і це стало її унікальним стилем, яскравим, лаконічним і безпомилково впізнаваним. 

   Біографія письменниці не менш цікава, ніж її твори. Через спробу її зґвалтувати у тринадцятирічному віці та відсутність підтримки з боку батьків, Вірджинія впала у важку депресію, яку так і не змогла подолати. Це досить сильно вплинуло на творчість Вулф. Її твори були розраховані на елітарну публіку. Письменницю не цікавив широкий читач - лише однодумці.

  Крім вищезгаданих, перу письменниці належать такі твори:

• Подорож / The Voyage Out (1915)
• День та ніч / Night and Day (1919)
• Кімната Джейкоба / Jacob's Room (1922)
• Хвилі / The Waves (1931)
• Флаш / Flush: A Biography (1933)
• Роки / The Years (1937)
• Між актів / Between the Acts (1941)
• Щоденник письменниці / A Writer's Diary (1953)

    Цитати з творів відомої письменниці:

   Наше покаяння варто лише одного погляду, наші подвиги - тільки й коштують відстрочки. ( "На маяк" )

   Гумор — перше, що втрачається при перекладі.

   Але коли немає ні думок, ні почуттів - де ти тоді? ( "На маяк" )

   Хто не говорить правду про себе, не може говорити її про інших.

   Хіба мало цих невизначених почуттів... ( "На маяк" )

   У кожної людини є своє минуле, сховане в ньому, як сторінки книги, відомої лише їй; а її друзі судять лише по заголовку.

  Коли життя опадає, відкривається безмежна широчінь можливостей. І у всіх у цьому почутті - невичерпна допомога; у всіх є, напевно, це почуття - що наша видимість, ознаки, за якими нас розрізняють, - дрібниці. А під цим - тьма, що розповзається; бездонна: лиш час від часу ми спливаємо на поверхню, і тут-то нас бачать. ( "На маяк" )