Люсі Шоулз із «The Independent» розгромила першу збірку коротких оповідань оскароносного актора Тома Хенкса «Uncommon Type» («Невідомий тип»), що з'явилася цієї осені. Вона порівняла їх прочитання з «видаленням зубів» у дантиста і порадила «американському національному надбанню займатися своєю буденною роботою».

      Що ж не так з творінням Хенкса? Кожна з цих коротких історій була присвячена якійсь одній з друкарських машинок колекції актора. В ідеалі він мріяв, щоб і кожна розповідь була видрукувана на тій же машинці, про яку йшла мова в історії. На обкладинці написано: «кілька історій», проте в 400-сторінковій колекції міститься 17 розповідей - «від жахливих до явно посередніх», які, за словами критика, «написані будь-ким ще, я не бачу, як цю колекцію опублікували б».

      «Дивно широкі за обсягом» розповіді Хенкса включають історію з Америки 50-тих років «подібно спогадам про порятунок рядового Райана», є «футуристична розповідь про подорожі в часі; тобто сучасна історія про хороших сусідів, в якій четверо друзів відправляються на Місяць (відтінки «Аполлона 13»)», історію про Нью-Йорку 1970-х років.

      За словами Шоулз, Том пише про «простих людей», вживаючи жаргонні слова, часто використовує кліше, та й «Америка Хенкса - занадто спрощена країна свободи, це місце, де важка робота і оптимізм відразу ж окупаються».

      І в кінці виносить вирок: «Це миле марнославство, але не більше того. На жаль, самі історії Хенкса так само застаріли, як його старі машинки, вони такі ж громіздкі і шумні».