Ми попросили авторку, Варвару Фадєєву поділитися з нами кількома секретиками створення книги, тому завдяки їй ми можемо поділитися ними і з вами

"ЧОГО ВИ НЕ ЗНАЛИ ПРО ДОГЛЯДАЧКУ"

1. Доглядачка - це книжка-експеримент. Я писала її з думкою "а що, як?..", і тут, як у фільмі "Траса 60": всі "так, ні, якщо і може бути" переплітаються разом і отримують зелене світло. Тобто якщо мені раптом приходила якась нісенітниця в голову, як-от Локлайт, що бере чай нізвідки в міжпросторі, чи дверний дзвоник, який Джеремі приносить у нагрудній кишені, я думала: "Що за абсурд!" і одразу ж це писала.

Про випадок з ізострічкою та "великою відповідальністю" можу сказати те ж саме))

2. Коли почала писати її, навіть не замислювалась, що колись житиму в Ірландії. Я просто знала, що Локлайт розташований саме там, і крапка. Це знання просочилося в мою свідомість, навіть незважаючи на те, що на той момент я практично нічого не знала про Смарагдовий острів.

3. Частково вона ж і привела мене сюди - моя бета-рідер, спонтанно взявши квиток в Дублін, написала мені, бо через книжку в неї вже була зв'язка "Варя+Ірландія". А опинившись тут, я закохалася в цю країну і зрозуміла, що в душі справді прагнула до неї, хоч і не усвідомлювала цього.

Круг замкнувся)) І тепер я пишу другу частину, де любов до Ірландії вже не дистанційна чи абстрактна, а прожита і всотана з шорохом хвиль та місцевим вітром.

Багато хто каже, що відчуває любов до Ірландії вже в першій частині, але вся вона, крім невеликих правок, писалася саме в Україні, в цьому моєму невіданні стосовно Ірландії. Але, читаючи її зараз, я дивуюся, скільки всього відчувала правильно наперед, мовби вже тоді якимось чином відчувала її.

4. Назва книжки прийшла майже одразу. Написання було схоже на спалах посеред ночі, і я до самого ранку сиділа за ним, аж поки не дописала перший розділ. І майже одразу ж зрозуміла, як вона буде називатися, і жоден інший варіант назви просто не сприймався свідомістю.

5. Ім'я головної героїні правильно читається Ашлінг, але тоді, посеред ночі, я не знайшла правильної вимови (а з ірландськими іменами часто трапляється, що читаються вони максимально НЕОЧІКУВАНО), і якось так і прижилося.

Вже будучи тут, я звернула на це увагу, але за побажанням усіх бета-рідерів лишила звучання імені Айзі, бо "Ашлінг багато, а Айзі одна"))

В самій книзі в такого звучання теж є історія, і так Айзі називають близькі друзі і вона сама. Однак ірландцям вона, певна річ, представляється як Ашлі. Думаю, при перекладі англійською, про який я мрію і потихеньку пробую робити, ця фішка втратиться, бо там ім'я автоматично буде читатися правильно)

6. Локлайт спочатку міг бути... котом. Бо першою в моїй голові з'явився образ Айзі, що заходить до маяка і говорить до когось, але хто це, я точно не знала, і першим був образ кота, що мав спуститись до неї. Але потім наш маяк заявив, що ніякий він не домашній улюбленець))

І, як не крути, містер Волш однозначно кращий за кота!