Інтерв'ю з ілюстраторкою Марією Кінович
28.05.2021

 

 

   Марія Кінович — молода дизайнерка та ілюстраторка з Києва. Авторка ілюстрацій та дизайну обкладинок до п'яти книг. ЇЇ плакат Grow Your Own Beauty, натхненний течією бодіпозитиву, потрапив у шорт-лист виставки Graphic Matters (Нідерланди). Навчалася у School of visual communication і Projector. Співзасновниця «Білого простору» — студентського коворкінгу, простору для навчання, відпочинку та зручного майданчику для реалізації камерних проектів.

 

 

 — Маріє, Книжковий Арсенал —  це одна з найбільших літературних подій України. У цьому році на ньому буде представлена книга, над створенням обкладинки до якої Ви працювали, — це «Німий Бог» Юркі Вайнонена за участю самого автора. Розкажіть про ваші враження щодо цього проекту. Що було найцікавішим?

 

  Найцікавіше в цій історії завжди сама книга і чи вийде у тебе спіймати хвилю, знайти в ній щось своє і подати його так, щоб це зрозумів ще хтось, тобто кінцевий користувач. А ще мені дуже хочеться побачити автора, бо це вже другий раз ми працюємо з ним разом, але незнайомі :) Він уже приїжджав до Львова на Форум видавців, але у мене тоді не вийшло поїхати.

 

 

Обкладинка до книги «Німий Бог» Юркі Вайнонена

 

 — Як на вашу думку, спілкування чи його відсутність з автором допомагає у створенні обкладинки? Наскільки це потрібно у таких проектах?

 
  Цікаве питання, я не знаю. Тобто мені здається, що спілкування додавало б додаткового тиску, але може б і прояснювало якісь моменти. У мене ще не було такого досвіду. Зазвичай у мене є текст і гугл. Дуже допомагає дивитися на інші видання цієї книги (я просто працювала лише з перекладними виданнями). Дивлюсь, як інші люди сприймали той самий текст, відмічаю щось і роблю по-своєму.
   Але коли робота зроблена, то дуже цікава думка автора, бо він мій найвибагливіший читач. 
 
 — Це несподівано, але справді у автора може бути бачення відмінне від ілюстратора, або навпаки і це дуже важливо, щоб вони гармоніювали. Чи легко догодити такому читачу? : )
 
  Мені поки вдавалося :) не знаю, правда, як.
 
 
 
Ескізи до  «Крамничка «З легкої руки» Горана Петровича
 
 — Книги, які ви ілюструєте ( «13 новел» Юркі Вайнонена, «Крамничка «З легкої руки» Горана Петровича), — дуже непрості. Вони вимагають певної уваги та розуміння. І, як наслідок, —  відповідних ілюстрацій. Які ваші враження від їх прочитання? Чим вони зачепили Вас? Що у самому тексті книги допомогло у створенні обкладинки?
 
  Як і будь-яка людина, просто прочитую текст. Тобто все як у всіх. Але паралельно цей текст читає аналітик-ілюстратор в мені. Я виписую собі ключові асоціації або образи. У новелах все є на перших сторінках — це лось. Його там вбивають, він епізодичний герой. Я тоді багато гуглила про Фінляндію, вони там люблять лосів. І подумала, а яким би був лось, якби знав, що його доля неминуча. Подумала і пішла читати далі. Текст ставав все більш сюрреалістичним і тоді виникла ідея з ялинками, у яких прозорий стовбур, які б доповнили сумного лося.
 
   У Горана Петровича все було зав'язано на саду, тому я знала, що буде сад. Але не знала який. Головний герой там подорожує між книгою і реальністю і мені стало цікаво, а як би він виглядав збоку, коли насправді він був би в саду.
 
 
Обкладинка до книги «Крамничка «З легкої руки» Г. Петровича
 
   З «Німим Богом» було і складно, і просто водночас. Там небагато ключових образів. Я зупинилася на галці і вітряку. Бо навколо них відбувається розкриття сюжету. Цікаво, що я одразу подумала, що треба малювати птаха, але потім дуже довго шукала правильну форму. Там по тексту у галок червоні очі і мені було складно візуалізувати це, щоб це було стрьомно, але не було, наче це вампірська тема :)
 
   Найскладніше було з написом. Я не могла його відчути. І от вже коли був птах і була композиція, напис не виходив. Тобто як, він був, був отакий, жирненький, але в ньому не було життя. Пробувала зробити літеру «о» гніздом, і навіть якийсь час це існувало як фінальний ескіз, але літера у формі гнізда-соска — це стрьом і нечитабельно, хоча спочатку здавалося, що норм.
 
 
 
 
 
Один із ескізів до книги «Німий Бог»
 
     Анотацію вирішила робити рукописною і це моя улюблена частина. Дуже вдячна видавництву за довіру і за те, що вони погодились не ставити фото на звороті (у Г.Петровича вони мені пробачили відсутню анотацію взагалі!). І як маленька «плюшка» — вітрячок. Він як акцент і він як заземлення, як ландшафт тут. І ще ремарка, хоча і так багато тексту уже, основна ідея обкладинки — потрапити всередину. Тому птах розміщений так, що ти потрапляєш в його середину.
 
 
Ілюстрації до книги «Німий Бог» Юркі Вайнонена 
 
 — Ваші обкладинки —  це стильно, сучасно, чітко. Часто —  це дуже яскраво і несподівано. У роботі над останньою книгою Ви взагалі поєднали елементи рисунку і скульптури, вийшло дуже графічно, обкладинка справді заглиблює читача в текст. Обкладинка —  це взагалі, як візитна картка книги. Часто читачі обирають певну книгу лише через неї, тому що вона запала їм в душу. Чи відчуваєте Ви відповідальність за подачу багато сторінок тексту в одній ілюстрації. Чи легко вдається передати головний сенс книги? Робота над якою обкладинкою запам’яталася найбільше?
 
  Божечки, звичайно відчуваю відповідальність :) Мені завжди дуже страшно і це величезний стрес. Я показую друзям, близьким, питаю їхню думку. Часто я їм не зовсім вірю, бо вони мене люблять і не можуть бути об'єктивними :) Дуже важливий фідбек від видавництва потім. Дівчата мені розказують історії, що от хтось справді купив через обкладинку книгу і це мене дуже надихає. Не те, щоб я заохочувала купувати лише через обкладинку :) Зі свого боку, я б не погодилась ілюструвати те, що мені не сподобалось. Тому я ніколи не кажу остаточне «так», поки не прочитаю хоча б сторінок 30-50.
 
 От з Вайноненом у мене одразу сталася любов. Його світ мене насторожує, але він мені відгукується. Чи легко передати головний сенс книги? Я не знаю, у чому головний сенс. От в «Німого Бога» я не знаю, який сенс взагалі. Він для мене як фільм «Мати» минулого року. Ти наче щось зрозумів, але ти не знаєш, нащо воно тобі і що з цим робити ти не знаєш :) Тому в обкладинці я розказувала не про сенс, а розказувала про зав'язку, історію, бо сенс чи не-сенс у кожного буде свій, а я пробувала дати щось, за що можна схопитися.
 
 
Обкладинка до «13 новел» Юркі Вайнонена
 
  У мене не так вже й багато обкладинок, щоб виділяти якусь особливо. Перша — вона завжди перша і це дуже страшно. Друга вона теж страшно, але ти вже уявляєш процес, тому легше. На третій мало би бути все як по маслу, але не було. Я б навіть сказала, що це було болісно в процесі, болісно в підготовці до друку (тут, як в телевізорі, хочеться передати привіт Миколі Ковальчуку, який верстав цю книгу). Але можу сказати, що задоволена тим, що вийшло і якийсь час саме остання обкладинка буде тим, що запам'яталося мені найбільше. Але це до наступного челенджу :)
 
 — «Німий Бог» —  це вже третя книга у співпраці з видавництвом «Комора». Як відбувається цей процес: Ви самі обираєте видавництво, чи видавництво обирає вас? Як Вам такий досвід і чи плануєте продовжувати співпрацю з видавництвом «Комора»? З яким видавництвом або над якою книгою мрієте працювати?
 
  Вони самі мене знайшли і нам якось було комфортно, тому мабуть наша співпраця продовжується. Я ще працювала з Arthuss над книгою «Не бійтесь галерей» і з Видавництвом «Братське» над ілюстраціями для дитячої кулінарної книги «Ням! Готують діти». І це завжди була якась приємна співпраця. Не знаю, як так сталося, але мені довіряють, і я дуже намагаюся цю довіру виправдовувати. В «Коморі» мені сподобалося, що вони ростуть і дозволяють робити експерименти, якщо ти захистиш свою ідею. Не знаю, скільки обкладинок чи книг має вийти, щоб я перестала відчувати себе новачком в цій справі:) Мені дуже подобається, що робить Аґрафка з Видавництвом Старого Лева. От мені хочеться робити більше такого ж рівня. Ще останнім часом звертаю увагу на роботи видавництва Vivat, Книголав, Видавництво. А ще моя ілюстраторська подруга, яка живе в Празі показала прикольне чеське видавництво Baobab, і я подумала, що в світі так багато красивого і це класно.
 
 
Ілюстрації до книги «Ням! Готують діти» 
 
 — Також Ви навчалися у «School of visual communication» та «Projector». Що особисто це дало Вам для подальшої творчості?
 
 Розуміння, що таке дизайн і дизайнер мабуть. Ну і закінчені курси якось обґрунтовують твою кандидатиру при прийомі на роботі)
 
 — Ми часто згадували у розмові Книжковий Арсенал. Що Ви особисто очікуєте від цієї події? Можливо, чекаєте на вихід певних книг? : )
 
Обкладинка до книги «Не бійтесь галерей» Ґрейсона Перрі. Дизайн обкладинки: Марія Кінович
 
  Я чекаю ілюстраторських виставок, якщо чесно :) Не впевнена, що щось купуватиму, але мацатиму точно! Я не фанат скуповуватися на Арсеналі, бо це все потім якось треба дотащити додому. Але люблю вибирати, що  куплю потім. Цього року мені дуже цікаво погортати книгу про Марину Абрамович від Arthuss, та подивитися на роботи моїх ілюстраторських колег. Наприклад, вийде книга з ілюстрованими англійськими виразами для дітей, мені б хотілося її погортати.
 
 — Дякую Вам за чудове інтерв'ю, з якого можна дуже багато дізналася про створення ілюстрацій до книг. Сподіваюся, що Ви і надалі створюватимете обкладинки для книг, щоб вони ще більше зацікавлювали людей читати їх та надихали усіх-усіх:) Хай Вам трапляється багато цікавих проектів на вашому творчому шляху, і вони радують око і душу кожного, хто їх побачить. А що б Ви побажали читачам Книгарні «ТУТ»? :)
  Бажаю більше місця і часу на книги :)
 
Більше робіт Марії Кінович шукайте тут :)  
Інтерв'ю провела Олеся Лісова

Приєднуйтесь :)

Інстаграм Фейсбук  / Телеграм  Твіттер 

YouTube

 
 

Каталог