Народилася письменниця і поетеса у Сент-Луїсі 4 квітня 1928 року. За життя написала сім автобіографій, п'ять збірок есеїв, кілька поетичних збірок, низку п'єс, кіносценаріїв, телешоу, які не сходили з екранів телевізорів протягом 50 років.
Вона стала знаменитою після своєї першої книги "Я знаю, чому птах співає в клітці". В ній Майя розповіла про свою молодість. Зокрема про те, як у вісім років її зґвалтували. Після цього Майя мовчала протягом майже п'яти років. В цей період в ній зародилася любов до книжок і літератури, а також уміння слухати й спостерігати за навколишнім світом.
В автобіографічному творі "Зберіться в ім'я моє" розповідає, як важко було виховати сина самій. Зізнається: аби прогодувати дитину, доводилося працювати кухарем, повією і навіть сутенеркою.
У 24 роки вийшла заміж і почала вчитися хореографії. Згодом стала професійною танцівницею і співачкою. Випустила платівку Miss Calypso. У 31 рік переїхала у Нью-Йорк, аби сфокусуватися на кар'єрі письменниці. Має понад тридцять докторських ступенів.
Все життя Майя боролася проти гендерної нерівності та расизму. Їй довелося працювати з Мартіном Лютером Кінгом і Малкольмом Іксом.
Майя стала першим поетом, який виступив на інавгурації президента. У 1992 році вона прочитала вірш "На пульсі ранку" на інавгурації Білла Клінтона.
"Через свої роботи д-р Енджелоу дала голос мільйонам. Вона виступала за права жінок і гендерну рівність. Вона перевизначила чорну красу і зміцнила афро-американські усні традиції. Вона виступала проти війни і виступала за загальний мир", - сказано в описі дудлу.
Я все равно росту
Ты можешь записать меня в историю
Твоими горькими и лживыми словами.
И можешь в грязь втоптать, но вскоре я,
Как грязь обычная, вновь лягу под ногами.
Неужто я похожа на нахалку?
И почему ты ходишь такой мрачный?
А я иду по миру, будто вправду
Нашла я дома нефтяной фонтан удачно.
Вот так - как солнце, как луна,
Как неизбежность океанского прилива,
И как надежд растущая волна,
Возникну снова пред тобой, мой милый.
Ну разве видеть ты хотел меня
Разбитой и с потухшими глазами,
Что потопили крик души в слезах,
С поникшей головой, зажатыми плечами?
И разве я заносчива? Подумай!
Не принимай все это так ужасно!
Ведь я смеюсь перед тобой, угрюмым,
Как будто золото нашла я в шахтах.
Ты можешь выстрелить в меня словами,
Ты можешь вырезать меня глазами,
Ты ненавистью можешь ранить,
Но как и воздух, я - воспряну.
Моя любовь тебе уж не мила?
Ты огорчен, тебя так удивляет,
Что я танцую так, как будто бы нашла
Алмазы прямо во дворе, в сарае?
Из хижин прошлых дней, стыда,
Я расту.
Из боли прошлого корней, всегда
Я расту.
Я - черный океан, ревущий и широкий,
Переполняюсь я приливом медленно глубоким,
И оставляю позади ночь ужаса и страха.
И я расту
В рассвет, где никогда уже не будет мрака.
Да, я расту.
И отдавая всем дары от моих предков,
Я - как сама мечта рабов, сидящих в клетке,
Расту.
Да. Я расту.
Расту - я.
Відомі цитати Маїй Енджелоу
Слідкуйте також за нами: