УКР
|
Українському буктюбу уже два роки, тому я б швидше говорила про новий етап цього розвитку, а не його початок. За цей час сформувалася своя аудиторія книжкових однодумців, які люблять читати й говорити про прочитане та слідкують за українським книжковим ринком – це самі буктюбери, їхні глядачі, книжкові блогери та активні читачі. Ця аудиторія поки невеличка, але буктюб, як частинка ширшого процесу, росте разом із іншими його складовими. Перші спроби були наслідуванням закордонного досвіду, ми пробували знімати класичні рубрики, просто розповідали про книги і залучали до своєї компанії нових людей. Тепер цього недостатньо, і кожен шукає свій особливий стиль, свій напрям, пробує нові формати, адаптує популярні для ютубу теми під книжкову тематику. Така нішевість дозволяє кожному знайти щось цікаве для себе, і я надіюся, що найближчим часом таких каналів побільшає, бо багато жанрів поки що залишаються поза увагою.
Все вийшло доволі випадково, але закономірно. Книги завжди були дуже важливими для мене, я читала багато і спрагло, тому природно, що в якийсь момент мені захотілося поділитися цими знаннями. Так з’явилися поодинокі відгуки в інстаграмі, я почала активніше слідкувати за літературною критикою і в якийсь момент відкрила для себе закордонний буктюб. Зрозуміла, що знайшла для себе ідеальну форму, адже мені набагато легше висловлюватися на камеру, ніж писати свої враження. Як виявилося, це ще й може бути чудовим способом популяризації читання загалом та певних видань зокрема, і коли я дізнаюся, що хтось саме після моїх рекомендацій прочитав ту чи іншу книгу, то я невимовно радію.
Так, охоплення українського буктюбу поки що не сягає навіть десятка тисяч. Можна було б казати, що така ситуація і з іншими україномовними роликами, але є багато прикладів, які руйнують це твердження. Як на мене, причин тут декілька: не зовсім ютубний формат, в якому популярність зазвичай набирають розважальні канали і харизматичні розмови ні про що, невелика кількість читачів, з яких дуже мало тих, які б цікавилися такими книжковими відгуками (це в якійсь мірі стосується і текстових книжкових рецензій), зрештою, самі буктюб-ролики можуть бути нецікавими, шаблонними чи затягнутими. Варто шукати компроміс між тим, що може захопити глядачів і нашою головною метою – розповісти про вартісні книги. Ми поки що в процесі)
Я читаю настільки різноманітну літературу, що не можу виділити окремо якийсь жанр, хоча української сучасної прози справді побільшало в моєму списку прочитаного за останні півроку і це свідома позиція – попри не завжди високий рівень цих творів, хочеться підтримувати молодих авторів, відкривати нові імена і насолоджуватися уже улюбленими письменниками. З прочитаного за останній час хотілося б виділити книги таких важливих для мене авторів, як Юрій Андрухович («Коханці Юстиції») та Оксана Забужко («Після третього дзвінка вхід до зали забороняється»), також вразили «Довгі часи» Володимира Рафєєнка, «Земля Загублених» Катерини Калитко, «Дім для Дома» Вікторії Амеліної. Серед фаворитів також твори української та світової класики, книги людей, які є моральними орієнтирами для мене (Гузар, Шевельов, Гавел) – такі огляди з’являються можливо й рідше, але за значенням є на першому місці.
Не скажу, що маю якісь улюблені сюжети, але є теми чи стилістики, які мені близькі. Наприклад, завжди цікаво спостерігати, як герої шукають себе через свої родинні таємниці, відкриваючи при цьому ще й історію своєї країни – це «Сонька» Іґнація Карповича, «Тінь вітру» Карлоса Руїса Сафона чи «Клуб невиправних оптимістів» Жана-Мішеля Ґенассії. Також ціную густу споглядальну прозу, з екзистенційними пошуками і уважним ставленням до найменших відчуттів, люблю потік свідомості Джойса, романи Пруста, Сартра, Бальзака, Весоса, Сарамаго, Кавабати… Хоча не відмовляюся і від розважальної літератури і з великим задоволенням читаю Ґеймана чи Пратчетта.
Це найважча і найдовша частина моєї роботи, адже перед початком я шукаю цікаві відомості про автора, читаю літературну критику і тезово записую головні свої думки – це займає близько 1-3 годин. Тривалість самої зйомки завжди непередбачувана, бо інколи настрій такий, що все знімається першим дублем за 20 хвилин, а інколи процес затягується на 4-5 годин. І якщо курйозами можна назвати моменти, коли мені хочеться швирнути кудись камеру і взагалі забути про свою затію з тим зніманням від злості на себе – то так, вони бувають часто))) Тоді я просто ховаю апаратуру і пробую наступного дня, коли уже заспокоюся.
Вважаю, що тут важлива різноманітність. Раніше я мала дуже багато книжкових табу, наприклад, відмовлялася читати фантастику чи детективи, не сприймала як щось серйозне комікси чи підліткове фентезі, але за останній рік позбулася майже всіх своїх упереджень і це дуже розширило моє розуміння літератури та світу. Тому варто знати класику, свою та світову, адже це основа, яка формує смак, бути знайомим із визнаними письменниками, наприклад тими, які здобувають престижні премії або є важливими для тої чи іншої національної літератури і слідкувати за сучасними авторами, які пишуть про актуальні проблеми. Чим різноманітніше ваше читання – тим краще. І воно має бути не лише корисним, а й приносити задоволення.
Як книги допомагають нам комунікувати
Моя родзинка – дуже довгі відео))) Я консерватор і в моєму розумінні буктюб – це вдумливі розмови про прочитане. Це, як я вже говорила, трохи дивна ніша ютубу, адже в наш час треба викладати інформацію надзвичайно лаконічно, просто і весело, як наприклад на каналі «Epic Reads», але особисто мені такий стиль не близький. Я хочу не лише зацікавлювати книгою, інтригувати її сюжетом та ділитися емоціями, а прагну ще й зрозуміти для себе, чим саме вона важлива, яка тема в ній розкривається, як ще її можна інтерпретувати, тобто хочеться не просто вражень, а ще й аналізу. Поки що моє бачення буктюбу і мої ролики – це не зовсім одне й те ж, але я над цим працюю.
Читайте якнайбільше, читайте різноманітну літературу і пізнавайте через неї світ та себе! І нехай це буде захоплива мандрівка з тільки найкращими книгами.
Переглянути Відео Люди Дмитрук Книжковий Арсенал 2018
Інтерв'ю підготувала Олеся Лісова
Читайте також Інтерв'ю з ілюстраторкою Марією Кінович
Приєднуйтесь :)
