Книги видавництва "Комора" - це передусім цікаві та несподівані знахідки, які змушують кожного читача задуматися і осмислити багато важливих моментів: історичних, ментальних, соціальних та філософських. Ось лише декілька з книг, які вражають як незвичайним поглядом та художньою вартістю, так і  глибиною тексту.

З ким товаришувала Лариса Косач, ким захоплювалася і з кого кпила, що читала, де бувала, чим журилася і про що мріяла, як народжувалися задуми її творів… Про це все ви можете дізнатися з книги "Леся Українка. Листи. 1876-1897". Із листів, написаних до рідних, близького оточення і «товаришів по зброї», перед нами постає молода, енергійна, блискуче освічена українська аристократка, яка активно відстоює свої погляди, творить нові смисли і змінює світ. Уперше опублікований без вилучень, зі збереженням авторського правопису, епістолярій Лесі Українки відкриває читачам можливість по-новому побачити одну з найяскравіших постатей української культури межі XIX-XX століть.

Роман Оксани Забужко "Музей покинутих секретів" визнано українською та зарубіжною критикою не тільки за найвидатніший твір української літератури доби незалежності, а й за один із найважливіших у всій літературі Східної Європи після падіння комунізму. Нагороджений Центральноєвропейською літературною премією «Анґелус» (2013), перекладений англійською, німецькою, польською, чеською, російською мовами, неодноразово відзначуваний як «книжка року» (в Україні, Німеччині, Швейцарії, Польщі), «Музей покинутих секретів», «роман нобелівського класу» (Newsweek Polska); по праву став візитною карткою нової української літератури. Це - сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда - про владу минулого над майбутнім, про кохання, зраду і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.

Олесь Ільченко – один із небагатьох авторів-киян, чия родинна історія останнього століття тісно переплетена з історією міста. Відтворюючи її у книзі "Збирачі туманів" з мозаїки спогадів та переказів – про іриси на кахлях у старому дідовому будинку, пригоди на знімальних майданчиках кіностудії ім. Довженка, де працював його батько, про напівконспіративні зустрічі на квартирах із часів власного студентства, – автор промальовує риси іншого, свого Києва під маскою сучасного мегаполісу. Відомі персонажі й адреси, реальні події, впізнавані деталі й добірка архівних фото – усе, що потрібно для захопливої екскурсії недавнім минулим.

Книга «Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу» вперше вийшла друком 1997 року і справила ефект бомби в українському літе­ратурознавстві — не менший, ніж «Польові дослідження з українського сексу» в літературі. Авторський метод інтерпретації класичних текстів скандалізував адептів канону Великого Кобзаря, і дискусія швидко пере­ росла в «битву за святині». Тепер, із відстані у двадцять років, пропо­нуємо читачеві поглянути на цю унікальну працю в контексті — додана добірка літературної критики та публіцистики відображає полеміку, що вирувала після першої публікації книги.

Юркі Вайнонен  - один із провідних письменників сучасної Скандинавії, за визначенням критиків - "фінський Кафка". Його маленькі шедеври - витончено-фантазійні, водночас іронічні й трагічні, філософські й захопливо-гостросюжетні - здобули любов читачів у багатьох країнах Європи. Тепер із ними зможуть ознайомитися й українські читачі. "Тринадцять новел" - одна з найхимерніших книг, що вам будь-коли доводилося читати, - навіть якщо ви давній і відданий шанувальник Кафки й Кортасара. Куди зник професор, якому зраджує дружина, чи може вбити гра в шахи, чому крилаті дівчата бувають небезпечними і як можна звільнитися з пастки часу, беручи шлюб зі Святою Одилією? Складайте пазл і спробуйте не втратити зв’язок із реальністю, блукаючи задзеркаллям Юркі Вайнонена. Бо воно так просто не відпускає.

"Що було сказано" - перший роман в американській літературі, котрий оприявнив Україну через історію української родини. Він потрапив одразу в два потужні тренди - література етнічних меншин і повернення до традиційних цінностей. Полишаючи окуповане Роздоріжжя, а потім і виснажену війною Європу, родина Ворогів-Забобонів прямує до «нової Римської імперії» - Сполучених Штатів, сподіваючись на прихисток і роботу. І сподіваючись, що це тимчасово. Їхнє майбутнє невиразне, минуле - напівправда-напівміф, і їм іноді простіше говорити з мертвими, ніж із живими. Та пристосовуючись до нового життя, долаючи кризи й непорозуміння, вони намагаються - часто несвідомо, проте затято - зберегти причетність до своєї культури. Вони не знають, що таки повернуться додому - у спосіб, про який навіть не думали.