фото: Ірина Хараб

- Добрий день, Ірино! Поділіться, що надихнуло створити Вас мальописи на містичну тематику?

- Сценарій я почала писати ще у 2016 році, це моє переосмислення дитинства, яке я проводила у селищі, та теплі та надихаючі спогади.

- А Ви часто їздили на відпочинок до бабусі в село, як і Ваші герої? 

- Моє дитинство пройшло у селищі в Луганській області недалеко від міста Щастя. А самі герої, це скоріш моя компанія, яка збиралася кожного літа. Вони приїздили з різних міст: Луганська, Маріуполя, Щастя.

- Як з‘явилися персонажі Ліза, Аліса та Декарт?

- Це збірний образ: мене, моїх друзів і ще трошки від моєї великої сім’ї. Авжеж, деякі риси дуже перебільшені, щоб персонажі були більш цікавими та яскравими. Фан факт: прообразом Лізи й Аліси стали мої друзі з Маріуполю, близнюки Макс і Артем.

фото: Ірина Хараб

- Ви одразу знали, як виглядатимуть ваші герої, чи довго роздумували над ілюстраціями?

- Коли я тільки розробляла дизайн, то думала, що скоріш за все, зроблю мальопис у японському стилі, тобто мангу. Я надихалася серіалами свого дитинства - Сейлор Мун, Картоловка Сакура, Шаман Кінг. Але коли я зробила перші нариси, то зрозуміла, що хочу більш європейський комікс. У цей час до роботи над коміксом долучилась Софія Зорська,тоді вона працювала книжковою іллюстраторкою, але дуже полюбляла американську анімацію і запропонувала більш стилізований дизайн. На ньому ми й зупинилися.

- Який момент зі всієї цієї пригоди Ваш найулюбленіший?

- Я обожнюю першу появу Декарта. Це перше що нам говорить: зараз трапився головний сюжетний поштовх, і саме тепер ми поринемо у низку дивних пригод.

- На вашу думку, чому Сіру Долину часто порівнюють з Ґравіті Фолз?

- Коли у 2019 му році ми зробили наш перший самвидав, Ґравіті Фолз був дуже популярним і люди почали пов’язувати історію з найочевиднішою анологією. Хоча спільного там - це канікули влітку. А на скількі вони різні, читач може зрозуміти прочитавши навіть першу главу.

фото: Ірина Хараб

- Можливо, є плани на екранізацію?

- Ми б залюбки зробили міні-серіал, але… Навіть якщо повністю присвятити себе екранізації, без команди мульт не зробиш. Отже для серіалу (а ми бачимо “Долину” саме в такому форматі), навіть маленьким, потрібна купа грошей.
У нас із моєю співавторкую є думки, що для цього треба. Соня, щоб краще розуміти як це робити, повністю змінила напрямок своєї роботи. Тепер вона сторіборд артист. Також є люди які б долучились до праці над мультом. Але поки що це проєкт не близький до реалізації.

- 4 та частина буде завершальною, чи у читачів є надія на продовження улюбленого мальопису?

- Четверта частина завершує першу арку історії. Мальопис робився п’ять років поспіль, кожного вечора після основної роботи, отже я хочу трошки відпочивати від цієї історії. Також я хочу випустити декілька інших проєктів. Але контент по Долині ще буде, а її світ буде розширюватися.
Після відпочинку сяду писати другу арку, яку я вважаю фіналом для головних героїв. За планом там повинно бути також 4 томи.

фото: Ірина Хараб

- Яке у вас є хобі, окрім письмеництва?

- На велику радість, моя робота - це моє хобі. Я обожнюю малювати та вигадувати свої світи. На роботі я роблю це для ігор, після роботи для себе.
Ну най буде типова відповідь: також обожнюю подорожувати. Закордон, чи по Україні. У подорожах я знаходжу натхнення для роботи.

- Чого ніколи не буде у вашій творчості?

- Дуже відвертих сцен. Це, напевно, то що я взагалі не вмію писати чи малювати. Мені здається, що у мене це виходить дуже крінжово. Мені подобається робити підліткові твори, я ними насолоджуюсь і хотіла би, щоб це відчували й читачі.

- Є щось незвичайне під час вашого процесу написання сценаріїв?

- Не впевнена, що це відрізняється від того, що роблять усі. Мені подобається писати сцени під музику, яка б мене налаштовувала на потрібний настрій.

- Які ваші улюблені книги?

- Напевно, я дуже мейнстрімний читач. У дитинстві мені дуже подобалися розповіді Рея Бредбері. У цей же час почав виходити Гаррі Поттер, який також дуже захопив мене. Ці книжки затягли мене до всесвіту фентезі, я почала поглинати дуже багато такої літератури. А в університеті я перемкнулася на азіатські твори. Дуже раджу мангу «Місто, в якому мене немає» - це з останніх що я прочитала. Якщо полюбляєте трилери, то вам сподобається.