«Вундеркінд» Сесілія Ахерн дебютувала в 21 рік по-юнацькому ідеалістичним бестселером "P.S. Я люблю тебе". Сьогодні Ахерн 34 роки. Сьогодні її тексти - це вже «доросла» проза чи дівоче наївне письменство?

      Ось Фергюс, Фергюсу всього п'ять років, його сім'я недавно переїхала в Ірландію, мова не вчиться, учитель дражнить і карає, інші діти в школі сміються. Залишилося плакати замкненим в коморі? Але він чіпняється в свій особистий, таємний сенс - гру в марблс - і стає в ній найкращим.

      А ось Сабріна, їй важко дихати на суші. Зате є чоловік, двоє дітей, робота, батько, що втратив пам'ять і порожнеча, знайома багатьом. Як заново надати всьому якийсь сенс? Може, він і не потрібен? Чи є він?

      Ось знову Фергюс: проживає дні в лікарні, задоволений цим, чекає візитів дочки, марно намагається пригадати щось важливе, з братами в тихій сварці багато років, з дружиною розлучений. Як зі щирої дитини вийшов нещасний самотній дорослий, що він забув і чи можна це повернути? Пошуками, попутно знаходячи радість життя, займеться Сабріна.

      Книга з секретом: то схожа на «Кульбабове вино», то на «Ірландський цикл» того ж Бредбері, то на стандартний жіночий роман із занудженою домогосподаркою на початку. І хоч потім і розумієш, що вона не нудьгує, а постійно несвідомо тривожиться, її тривога теж не нова. У галереї образів сучасної жіночої прози Сабріна десь між героїнями Анни Гавальди і Еліс Манро: складне дитинство, багато недосказаного, вразливість. Така героїня півжиття відчуває, що їй чогось бракує, але чого саме, не може сформулювати. Велика частина її почуттів, роздумів, духовного життя прихована від неї самої.

      А ось історія про дитинство Фергюса прийшла немов би з іншого сприйняття. Всього в сім'ї було семеро хлопців - «банда», «хрест» матері. Це двадцяте століття, ті часи, коли сім'я схожа на єдиний організм, і у кожного свої роль і борг, зв'язки міцні, згуртованість - питання виживання. І старші тиранять молодших як хочуть, але і чужим в образу не дають, і все разом бережуть матір і бояться її. Борг перед сім'єю стоїть вище бажань, і в цьому є щось дивно привабливе для сучасної людини, часом надто відокремленої і самостійної.

      Цитата: «Коли хтось із членів великої родини їде або вмирає, змінюється розстановка сил. Всі ніби переміщаються, займають місця, що звільнилися, беруть на себе роль, до якої раніше тільки придивлялися, чи змушені виконувати обов'язки, які зовсім не хотіли брати на себе. Це відбувається непомітно - весь час такі зрушення».

      Прихильність братів один до одного описана в кращих традиціях юнацької літератури: тут і нічні розмови, і секрети від дорослих, і бійки, і примирення. Згадаються і Гекльберрі Фінн Марка Твена, і Дуглас з «Кульбабового вина», й інші персонажі Рея Бредбері.

     Весь роман ми, по суті, будуємо міст через прірву між минулим Фергюса і теперішнім: між хлопчиком і старим. То він розповідає сам, то згадує, то раптом Сабріна видобуде зниклий шматок.

      А коли цикл нарешті замикається і в палату до вже хворого, старого Фергюса приходять брати, видно, що нічого не змінилося, крім віку, і вони так само горою один за одного, - стає гірко і радісно одночасно. І хоча роман «Гра в марблс» місцями наївний, як і ранні твори Сесілії Ахерн, в ньому вже з'являються доросла глибина і обіцянка, що найсильніший її твір ще попереду.

Сильні сторони: нелінійна композиція сюжету, інтрига, послідовний погляд з різних точок зору, неочікувана розв'язка.

Жанр: сучасна проза.

      Книга доступна російською мовою у твердій та м'якій обкладинках у мережі книгарень "ТУТ".

Читайте нас також на Facebook, Instagram, Twitter та у Telegram. Дивіться на YouTube.